Мотивація навчальної діяльності як засіб підвищення якості знань учнів

Головна мета школи на сучасному етапі – створення умов для розвитку  і саморегуляції кожної особистості.

Що таке мотив? У чому його вплив на особистість? Особливість мотиву полягає в тому, що він безпосередньо пов’язаний із змістом, особистісною значущістю цієї діяльності, якщо змінюється мотив заради якого учень вчиться, то це принципово перебудовує і зміст усієї його навчальної діяльності.

Психологічною і педагогічною наукою встановлено, що важливим мотивом діяльності  людини є інтереси  – вибіркова спрямованість особи на ті чи інші об’єкти  яка виявляється у прагненні  пізнати їх, займатися саме цією діяльністю. Отже, інтереси виступають стимулом активності особистості. Все за що бореться людина випливає з її інтересу. Інтерес є тією іскриною, з якої згодом розгорається жадоба до знань. Він – основа розвитку нахилів учнів, а отже, і їх професійного спрямування.

Наскільки ж професійно має працювати вчитель, щоб не ламаючи природу дитини, кожного захопити навчанням. Вдумливий учитель користується в цій ситуації своїми безвідмовними інструментами: умінням спостерігати, створювати ситуації, коли яскраво виявляються саморегуляція поведінки, потреба дитини висловлюватись, виявляти свої почуття. Досвід помножений на чуйне ставлення до дитини, дає змогу багатьом учителям бути гарними діагностами, розуміти, які мотиви характеризують дії тих чи інших дітей, бачити зону найближчого розвитку , тобто «проектувати особливість».

Аналіз психологічних і дидактичних досліджень дав можливість виявити як сприятливі так і несприятливі передумови для формування у школярів позитивних мотивів.

Для того щоб виховати в дітей позитивне ставлення до навчання, вчитель звертається до почуттів обов’язку дитини «вчитися добре» і прагне зробити процес навчання цікавіше.

Як сонце всьому живому, так і розвитку мотивації навчання потрібне середовище, що стимулює. І цілеспрямований вплив через систему педагогічних прийомів. Тому я вважаю ,що загальні умови педагогічного стимулювання треба поєднувати із застосуванням широкого діапазону методичних прийомів, які прямо працюють на мотиваційний компонент уроку.

Кожен учитель хоче, щоб його учні добре навчались, з інтересом і бажанням ходили до школи. У цьому повинні бути зацікавлені і батьки учнів. Але часом учителям і батькам доводиться з жалем констатувати: «не хоче вчитися», «міг би добре навчатися, але не має бажання». Це свідчить про те, що в учня не сформувалися потреби в знаннях, не має інтересу до навчання.

На сучасному рівні психологічної науки ми не можемо просто констатувати, що учень не хоче вчитися. Необхідно з’ясувати, чому саме він не хоче вчитись, чи це ми, дорослі, не навчили його так організувати свою поведінку, щоб мотивація до навчання з’явилася.

Тому перед школою стоїть завдання – розвинути у дитини позитивну мотивацію до навчальної діяльності. Адже для того, аби учень по справжньому включився в роботу, потрібно, щоб завдання, які ставлять перед ним під час навчальної діяльності були не тільки зрозумілі, а й прийняті школярем, тобто були для нього значущі.

Мотив – реальне спонукання, яке змушує людину діяти у певній життєвій ситуації, за певних умов.

Серед причин спаду мотивації школярів до навчальної діяльності слід зазначити наступні:

– ставлення учня до вчителя;

– ставлення вчителя до учня;

– особиста значущість предмета;

– розумовий розвиток учня;

– продуктивність навчальної діяльності;

– нерозуміння мети навчання;

– страх перед школою.

Відомо, що розвиток мотивів навчання відбувається: через засвоєння учнями суспільного змісту навчання, або через саму навчальну діяльність учнів, що має чимось його зацікавити.

Головне завдання вчителя полягає в тому, щоб, з одного боку донести до свідомості учня ті мотиви, що  суспільно незначущі, але мають досить високий рівень дієвості. Учитель має так організувати навчальний процес, щоб зацікавити дітей виплекати бажання вчитися! Навчальний матеріал повинен стимулювати мислення учнів, поставлене завдання – до пошуків шляхів його розв’язання. Надмірно спрощені завдання є нецікавими для учнів, а це призводить до втрати мотивації засвоєння навчального матеріалу. Дитина має радіти тому, що вона про щось дізналася. Тільки тоді можна сказати, що в неї розвивається мотивація, адекватна структурі особистості.